Історія школи

Заснування навчального закладу

Як згадують старожили села Підстепного, організація освіти розпочалась в період лікбезу. Так на, так званих, Кудасах (село тоді ще складалося з хуторів) в простій селянській оселі, покритій очеретом, збиралися діти різного віку, щоб опанувати грамоту. Навчав їх математики, письму та читанню Бакалінський Кирило Федорович. Ще одним осередком навчання була селянська хатина на польовні (березі), де Пенза Тимофій Захарович навчав дітей азбуки і арифметики. Спливали роки. Розпочався період колективізації. Утворилися 2 колгоспи: в Підстепному МОПР, а в сучасній Піщанівці – ім. М. Горького. На хуторі діда Гаврюшки збудували кам'яну школу з високими світлими класами. Покрівля була з червоної черепиці. Директора ще не призначив районний відділ освіти, тому вчителі Парасковія Семенівна та Зінаїда Василівна, навчаючи по два класи, організували гаряче харчування для учнів (а вони були з двох сіл) у невеличкій їдальні та проводили з ними позакласну виховну роботу.

У 1928 році (тепер уже семирічку) очолив Яницький Олександр Станіславович, а його дружина Ніна Андріївна була вчителькою початкових класів. Школа працювала до війни.

Війна… Більш чорнішого і жорсткішого слова немає. Вона смертю вдарила по дитячих душах і серцях, зруйнувала мрії і затьмарила на довгі роки радість людського буття. Здавалося, що життя зупинилося, а про освіту годі було й думати. Але такі вчителі як Кулик Тетяна Гаврилівна та Чурай Фросина Федорівна і в роки лихоліття організували школу: Тетяна Гаврилівна у Підстепному, а Фросина Федорівна у Піщанівці. В стареньких селянських хатинках збиралися діти різного віку, щоб опановувати основи наук. Під гуркіт гармат і свист куль, під говір чужої мови (німці окупували обидва села) учнів на клаптях паперу та газет виводили дорогі їхньому серцю слова: мир, Батьківщина, мама, тато, родина і чекали кінця війни.